(античного світу)

Лосєв, Олексій Федорович (1893, Новочеркаськ - 1988) - рос. філософ, мовознавець, дослідник класичної філології та античної культури. Закінчив історико-філологічний ф-т Московського ун-ту (1915). В 20-ті рр. вийшли друком вагомі дослідження Л. з філософії міфу, імені, числа та символу. В цих працях автор дав оригінальний філософський синтез християнського неоплатонізму, діалектики та феноменології Гуссерля, що дозволило йому побудувати цілісну систему "діалектичного апофатизму", щільно пов'язану з метафізикою символу і міфу С. имволізм Л. розуміє як філософськоейдетичне вчення про такі духовні феномени, які існують в "твердих обрисах апофатичної сутності", де ідеальна (божественна) основа світу проявляє себе, світиться в смислових феноменах духовної культури людини - в символах, міфах, слові, мистецтві. Л. поєднує філософське бачення світу з естетико-символічним, а міфологію - з практикою і культурою певної людської спільноти С. аме такий філософський підхід до осмислення світу і культури дозволив Л. побудувати філософське вчення про античний Космос як гармонійне поєднання ідеального і матеріального начал в структурі сущого, де найвищий прояв цієї гармонії втілюється в античному ідеалі довершеності Космосу і краси людського тіла. Ці ранні розробки утворили підмурівок цілої низки фундаментальних праць Л., написаних протягом 50 - 80-х рр. Л. досліджує історію розвитку античної культури як особливої духовно-історичної цілісності, де гармонійно поєднувались ідеали краси людського тіла з довершеністю космосу, з моральними основами людського життя. Л. досліджує цей процес від розквіту давньогрецьк. культури (V ст. до н. е.) до остаточного занепаду античного світу (V ст. н. е.); у полі його зору поява нової християнської культури, що створює новий тип моралі, нові естетичні цінності й ідеали, де головним є не гармонія і краса людського тіла, а моральна і духовна досконалість людської особи, яка шукає свій ідеал в "Граді Божому". За свої філософські погляди Л. був репресований більшовицьким режимом і в 1930 - 1933 рр. перебував у таборах радянського ГУЛАГу. Багатотомна панорама розвитку античної культури, яку окреслив Л., розкриває його феноменальну обізнаність з давньогрецьк. і лат. пам'ятками писемності, творами античного епосу і драми, риторики, історичними дослідженнями, пам'ятками образотворчого мистецтва, скульптури та ін. В останні роки свого життя Л. видав декілька праць, присвячених творчості В. Соловйова, з яким його пов'язували як спільні філософські вподобання (Платон, неоплатонізм, Гегель, Шеллінг та ін.), так і деякі споріднені мотиви і теми філософських досліджень (всеєдність світу, софійність пізнання, онтологічне розуміння краси, мистецтва, добра, істини та ін.). Л. автор праць з проблем культури європейського Середньовіччя, Відродження та Романтизму; дослідник творчості Платона і неоплатонізму; перекладач творів Кузанського, Платона, Прокла та ін.

[br]

Осн. тв.: "Античний космос і сучасна наука" (1927); "Філософія імені" (1927); "Діалектика художньої форми" (1927); "Нариси античного символізму і міфології". Т. 1. (1930); "Діалектика міфу" (1930); "Історія античної естетики". У 8 т. (1963 - 1994); "Володимир Соловйов і його доба" (1990).

1. n

1) (the Ancients) pl стародавні народи; античні письменники

2) старий, старик; старійшина; патріарх

3) прапор, знамено

4) прапороносець

5) прапорщик

2. adj

1) античний; давній

2) стародавній; старовинний

3) старий; старезний; укритий сивиною

4) колишній, минулий

5) старомодний

* * *

1) людина античного світу, особл. стародавній грек, древній римлянин; ( the ancients) pl народи античного світу, особл. греки е римляни

2) pl ( the ancients) письменники, мислителі е художники античності, особл. Греції е Риму

3) старий, старик, старець

4) древня монета

1) античний, древній

2) древній; стародавній

3) старий; патріархальний; поважний, укритий сивиною; навчений досвідом

4) старомодний; який давно вийшов з моди; старовинний

1) прапор; знамено

2) прапороносець

3) поручик

n pl

1) старожитності; пам'ятки старовини (античного світу)

2) звичаї, традиції

* * *

n; pl

1) старожитності; пам'ятники старовини (особл. античного світу)

2) звичаї, традиції, справи стародавніх часів

1) людина античного світу, особл. стародавній грек, древній римлянин; ( the ancients) pl народи античного світу, особл. греки е римляни

2) pl ( the ancients) письменники, мислителі е художники античності, особл. Греції е Риму

3) старий, старик, старець

4) древня монета

1) античний, древній

2) древній; стародавній

3) старий; патріархальний; поважний, укритий сивиною; навчений досвідом

4) старомодний; який давно вийшов з моди; старовинний

1) прапор; знамено

2) прапороносець

3) поручик

1. n

1) пам'ятка старовини; твір стародавнього мистецтва

2) старовинна (антикварна) річ

3) друк. антиква (шрифт)

4) друк. неглазурований папір

2. adj

1) стародавній, старовинний, давній

2) античний

3) старомодний, застарілий, архаїчний

4) що існує з давніх часів; дуже старий, старезний; поважний

3. v

1) оправляти в античному стилі (книгу)

2) опоряджати в стародавньому стилі

* * *

1) пам'ятник старовини, твір древнього (особл. античного) мистецтва; ( the antique) розм. стародавнє (особл. античне) мистецтво; античний стиль

2) предмет антикваріату

3) пoлiгp. антиква ( шрифт)

4) пoлiгp. неглазурований папір; папір "під старовину"

1) стародавній, древній, старовинний; античний

2) антикварний

3) старомодний, застарілий; зроблений або підроблений під старовину

1) робити або підробляти під старовину

2) розм. ходити по антикварних магазинах; полювати за антикваріатом, старовиною

3) витискувати; видавлювати рельєфне зображення (на папері, тканині)

1) класичний характер

2) вивчення античного світу

n (pl exegeses)

інтерпретація, тлумачення, екзегеза; коментар

* * *

n; (pl- ses); літ.

n pl

1) екзегетика, інтерпретація, тлумачення

2) коментування

* * *

n; літ., рел.

n лат.

персона

* * *

n; лат.; (pl- ае)

1) особа, особистість; діюча особа, персонаж; маска актора античного театру

2) ліричний герой ( віршів); оповідач від першої особи, "я" ( літературного твору)

3) пcиx. "маска", зовнішня, показна сторона особистості; образ, створений для публіки, "імідж"

1) пам'ятник старовини, твір древнього (особл. античного) мистецтва; ( the antique) розм. стародавнє (особл. античне) мистецтво; античний стиль

2) предмет антикваріату

3) пoлiгp. антиква ( шрифт)

4) пoлiгp. неглазурований папір; папір "під старовину"

1) стародавній, древній, старовинний; античний

2) антикварний

3) старомодний, застарілий; зроблений або підроблений під старовину

1) робити або підробляти під старовину

2) розм. ходити по антикварних магазинах; полювати за антикваріатом, старовиною

3) витискувати; видавлювати рельєфне зображення (на папері, тканині)

n; pl

1) старожитності; пам'ятники старовини (особл. античного світу)

2) звичаї, традиції, справи стародавніх часів

1) класичний характер

2) вивчення античного світу

n; (pl- ses); літ.

n; літ., рел.

n; лат.; (pl- ае)

1) особа, особистість; діюча особа, персонаж; маска актора античного театру

2) ліричний герой ( віршів); оповідач від першої особи, "я" ( літературного твору)

3) пcиx. "маска", зовнішня, показна сторона особистості; образ, створений для публіки, "імідж"

Аврелій, Марк Антоній (121, Рим - 180) - представник пізнього античного стоїцизму, римський імператор (161 - 180), автор філософсько-моралістичного твору "До самого себе", який складається із лапідарних записів про людину як своєрідний мікрокосм, в якому віддзеркалюється і уособлюється макрокосм або універсум; про особливості й шляхи її самоідентифікації, самовдосконалення і осягнення єдності з космічним цілим. Рушієм тіла людини і єдиним питомо людським початком є, за А., ум, що міститься поза її душею - як своєрідне відгалуження космічного ума, до якого після смерті індивіда він повертається знову. Етику раннього стоїцизму, якому властивий був фаталізм, А. прагнув переосмислювати з позицій свободи не тільки космічного, а й людського духу. Записи філософських і життєвих міркувань були для А. передусім засобом власного духовного зростання, самовдосконалення, а не спробою створити оригінальну філософську систему. Хоча його філософія часто-густо перегукується з ідеями не тільки Геракліта і представників стоїцизму (Посидонія, Епіктета), а й кініків, епікурейців, А. увійшов в історію філософії як самобутня постать мислителя, автор глибоких філософських та смисложиттєвих спостережень.

Беринда, Памво (Павло) (?, Прикарпаття - 1632) - один із видатних діячів ученого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври, мислитель, поет, перекладач, друкар і гравер. Найважливіша праця - "Лексіконь славеноросскій и ймень тлькованіє" - перший друкований укр. словник, що вміщував 7 тис. термінів і був виданий лаврською друкарнею (1627). Укладаючи його, Б. використовував грецьк., латин., араб., слов'ян, та інші мови. У словнику Б. узагальнив дані тогочасної науки про природу й людину, навів та інтерпретував чимало філософських термінів, подав також тлумачний словник імен, де поряд з іменами біблійних персонажів наведені імена грецьк. та римськ. богів. Це засвідчувало ренесансно-гуманістичну і барокову тенденцію творчості Б. до поєднання християнського та античного світів, намагання не лише утвердити значення укр. культурної традиції, а й збагатити останню духовною спадщиною Зх. Європи. У річищі цієї тенденції написані й поетичні твори Б.

Вінкельман, Йоган Йоахім (1717 - 1768) - нім. просвітник, представник нім. класичної естетики, історик античного мистецтва. За освітою богослов. Світогляд В. формувався під впливом праць англ. і франц. просвітників (Шефстсбері, Монтеск'є, Вольтера та ін.). Прийнявши католицьку віру, в 1755 р. переїжджає до Рима; від 1763 р. - головний антикварій й "президент старожитностей" Витикану. Виступав, з одного боку, проти раціоналізму Вольфа та його школи, вважаючи, що осягнення прекрасного перевищує можливості наших пізнавальних здатностей; з іншого боку, з позицій просвітницької філософії критикував манірне аристократичне мистецтво XVIII ст., протиставляючи йому ідеалізоване античне мистецтво як зразок для всіх країн і народів. Ідеалом для В. слугувала давньогрецька скульптура епохи класики, "її благородна простота і спокійна велич". Через те що давньогрецьке мистецтво ідеальне й піднесене, воно здійснює катарсисний вплив на людину, сприяє пом'якшенню або й подоланню її особистих негараздів, страждань і буденної метушні. До основних чинників унікальності й небаченого розквіту цього мистецтва, як одного з найвищих досягнень загальнолюдської культури, В. зараховує природні умови Давньої Греції, суспільний лад і свободу, "котра панувала в управлінні й державному устрої країни" З. а висловом Гете, В. був Колумбом, який відкрив для німців Давню Грецію. Його праці започаткували європейську наукову археологію й історію мистецтва, створили філософсько-естетичне піґрунтя для застосування порівняльного методу в царині дослідження формування, розквіту й занепаду мистецтва.

[br]

Осн. тв.: "Думки з приводу наслідування грецьким творам в живописі й скульптурі" (1755); "Історія мистецтва давнини" (1764).